четверг, 24 марта 2011 г.

ЄДИНА І НЕПОВТОРНА

Статься, которую обещала опубликовать. Моя робота.

ЄДИНА І НЕПОВТОРНА…
Українська мова є невіддільною ознакою самої нації, одним із найістотніших чинників її самовиявлення і світосприйняття, важливим показником її життєдіяльності й духовності. На даному етапі розвитку культури, мені здається, що люди потроху починають забувати, що наша державна мова - українська, і продовжують впевнено вживати російську, хоча в багатьох випадках нею не володіють. Чому таке відбувається? Люди просто виявляють зневагу до рідної країни, але чому? Це напряму заважає розвитку сучасної культури. Я, звичайно, розумію, що наша країна багата на жителів різних національностей, але хіба це якось впливає на вибір мови. Невже всі позабували, що ми - громадяни України? Представники сучасної молоді часто соромляться розмовляти українською мовою, дотримуватись традицій нашого народу, що у багатьох випадках залежить від їхньої сім'ї. В такому випадку, як можна говорити про розвиток культури, якщо ми не поважаємо рідну мову, а якщо не поважаємо мову - не поважаємо і рідну країну. У такої країни немає майбутнього.
Тому, однозначно мовна проблема в Україні існує. І створюють її чиновники, які не знають української мови — і знати її, на жаль, не хочуть. Вони ж так само не знають, як слід, і російської. А якщо чиновник не здатен вивчити ще одну мову, то який його розумовий рівень? Звичайні ж люди, зокрема українці, розуміють непогано не тільки російську, а й польську, сербську, інші слов’янські мови. І жодних проблем тут не виникає. Українців, виявляється, в цій державі, яка зветься Україна, меншість. То чи не перейменувати вже й державу? Ні, панове, нас, українців, в Україні абсолютна більшість, тільки влада поки що в руках тих чиновників, які Україну мають лише за територію для власної наживи. Вони, а не україномовні громадяни, й гальмують розвиток української економіки, бо їм це вигідно.
Не мова розколює країну, а політики, чиновники. І саме їхнє зневажливе ставлення до найбільших українських цінностей — мови, культури, національної гідності — породжує й живить розбрат у країні.
Також, можна навести приклад недавніми випадками щодо закриття шкіл. А саме україномовних шкіл. Навіть президент зацікавився цим питанням і хоче зрозуміти, чи це політика, чи є інші вагомі причини?
Україна є демократичною державою, і кожен може спілкуватися тією мовою, якою йому зручно. Ніхто не вправі забороняти цього ні в Донбасі, ні на Галичині. Ніхто в Тернополі чи Львові не поб’є пику тому, хто звернувся до нього російською. І я не думаю, що на сході і півдні України російськомовне населення відчуває який-небудь дискомфорт на мовному чи культурному ґрунті. Існують всі умови для задоволення його національно- культурних потреб. Повноцінно функціонують російські школи, культурні товариства. Зрештою, статус російської мови захищений статтею 10 Конституції України та іншими нормативно-правовими актами. То в чому ж справа? Хіба існує сьогодні гостра мовна проблема в Україні? Безперечно, ні! Це питання штучно роздмухується політичними силами .
Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ!

вторник, 22 марта 2011 г.

Сейчас сижу делаю уроки, ближе к вечеру выложу статью, которую писала на конкурс в пед-университет. В прошлом году я выиграла этот конкурс, а в этом году ничего не заняла, очеень обидно :(
Но, да, моя статья была совсем слабенькая, когда я сдала работу - в голове появилось столькооо идей. Блин, я сдала работу уже в последний день. У меня было целых 2 недели, чтобы написать статью, а идей было по нулям, вдохновение пропалооо вообще, покинуло меня.
С четверга направляюсь в МАН - Малая академия наук. Вперёд на лекции в мой любимый пед университет *о*

Ещё напишу.
ХоХо

Комп'ютер для мене - це...

Ессе для Всеукраинского конкурса от компании Intel:


Якщо чесно, я рідко замислювалась над питанням щодо комп’ютера у моєму житті, та яку роль він займає в моєму житті взагалі. Але це не заважає мені з впевненістю сказати, що роль комп’ютера, певною мірою, провідна. Кажучи простіше, важлива, дуже-дуже.
Пам’ятаю я час, коли в мене не було комп’ютера…Моє життя було сумним та досить -таки неоригінальним. Але трапилося чудо!
Одного сонячного дня мені подарували комп’ютер. Спочатку, звісно, я не розуміла, що воно таке і з чим його їдять. Але щоб освоїти комп’ютер, мені знадобилося не так вже й багато часу, і життя почало набирати обертів. Що ж там, скажу вже правду, на той момент, коли в мене не було комп’ютера, я була звичайною, тихенькою дівчинкою, майже не мала друзів, і багато свого особистого часу просиджувала в бібліотеці. Та на зміну цьому мені провели Інтернет.
З того часу і сама я дуже змінилася , і моє життя змінилося просто докорінно. В мене з’явилося багато друзів, я можу спілкуватися з однолітками із різних міст і країн. Комп’ютер може дати мені більшість того, що я потребую нині для свого життя.
Завдяки цьому генію сучасної техніки я досягла багато чого в своєму житті. По-перше,мені стало легше навчатися. Комп’ютер регулярно дуже допомагає мені в отриманні нових знань, необхідної інформації. Я готуюсь до уроків, шукаю додаткову літературу, не виходячи з дому, пишу реферати, готуюсь до предметних олімпіад. Минулого року під час карантину я навчалась дистанційно, отримуючи завдання від своїх вчителів.
По-друге, завдяки комп’ютеру я перемогла в обласному конкурсі з журналістики у номінації «Юний журналіст», який проводився при Кіровоградському державному педагогічному університеті імені В.Винниченка. При написанні своєї статті «10 чи 12… Всі «за» та «проти», яка, до речі, була надрукована в міській газеті «Україна-центр», я використовувала інформацію державних сайтів, обмінювалась думками з друзями, під час інтерактивного спілкування брала інтерв’ю. А зараз я маю змогу приймати участь у шкільному конкурсі талантів, і комп’ютер на пряму допомагає мені в цьому. Готувала для конкурсу пісню. І слова, і музику я знайшла в улюбленому «компі».
Також, коли в мене з’явився комп’ютер, я знайшла для себе нове хобі. Графічне редагування фотографій у програмі Фотошоп. Мої подруги в захваті від мого вміння створювати «чудеса», а все це завдяки можливостям комп’ютера.
А комп’ютерні ігри! Це просто море задоволення та велика користь: розвиток уваги, пам’яті та логічного мислення. На екрані дисплея оживають будь-які фантазії дитини, герої книг і казок. Але також оживають і предмети навколишнього світу, цифри і букви. Одна з важливих функцій комп'ютерних ігор - навчальна. Тому зростає й інтелект особистості.
Ми живемо в час, коли світ такий швидкоплинний. Все поспішаєш, поспішаєш…. Для того, щоб йти в ногу з часом необхідно володіти інформацією, адже той, «хто володіє інформацією – володіє світом». Мені все цікаво. І для того, щоб отримувати необхідні знання, необхідну інформацію, у мене є надійні помічники – книги, комп’ютер.
Риторичне питання: книги чи комп’ютер? Зараз багато хто з людей старшого покоління говорить, що ми мало читаємо. Але це не правда. Ми читаємо, читаємо з електронних носіїв. І тоді нам в пригоді стає комп’ютер.
Комп’ютер! Я не розумію, як люди раніше жили без нього. Комп’ютер у моєму житті - це і довідкова система, і розважальний центр, і спосіб листування та спілкування з друзями. Комп'ютер - це наше майбутнє. Робота на ньому навчає нас новому способу здобуття і обробки інформації, а уміння отримати необхідний для роботи матеріал і швидко його обробити прискорює і оптимізує процес мислення, допомагає не лише дізнатися більше, але й краще, точніше вирішувати нові завдання.
Інформація в час науково-технічного прогресу постійно змінюється. Ми - покоління ери кібернетики потребуємо постійно нової інформації, нових знань, хочемо їх отримати в цей момент, негайно. Ми поглинаємо все, як губки. І комп’ютер перший для нас помічник.
У цьому конкурсі мене спонукало прийняти участь бажання людини небайдужої до проблем своєї школи: недостатньо укомплектований комп’ютерний клас. Я хочу, щоб мої друзі теж полюбили роботу з комп’ютером, як і я. Для цього уроки повинні проводитись з використанням ІКТ . Я думаю, що участь у цьому конкурсі допоможе здійснити моє бажання.

воскресенье, 20 марта 2011 г.

Каникулы -__-

Вот и начались долгожданные весенние каникулы, по этому я решила...заболеть!! Ужас, как всегда. как по расписанию - каникулы, пора для заболеваний. Мало того, каникулы в нашей школе на неделю раньше, чем в остальных. гулять не с кем, я в печали. Сделали нам западло, мало того что на протяжении учёбы настроение и нервы портят, постоянно, так давайте ещё и каникулы испаганим, ну а чё.
Бесит это, ужасно.
Надеюсь ещё пару дней - и выздоровлю, а то все равно, планы есть. Пока сижу дома - нужно начать делать уроки, и сделать все на неделю вперёд, и потом спокойно погулять с друзьями из других школ. По этому, завтра приступаем к урокааам..пф.
Все выходные убила на просмотр "Сплетницы". Смотрю уже последний сезон и не представляю жизни без этого сериала. Ну а так же дочитываю Бернара Вербера "Революция муравьев". Книга очень заинтересовала, впервые читаю что-то подобное.
Ну а так же я давно обещала фотки с 8-го марта:


среда, 9 марта 2011 г.

Веснаааа

Привет, привет:)
Сегодня на уроке зашла в класс классная руководительница и передала мне письмо, высланное из Киева на мое имя)) Это был сертификат и приз за участие в конкурсе по написанию ессе на тему "Компьютер в моей жизни". Увы, я не победила, т.к. конкурс был в основном для учителей, по этому я одна ученица получила приз)) Флешка :DD
Ахахах, ну а чем не подарок. Мне как раз нужна была флешка. Но я все равно довольна)
Ах да, кстати, я все таки выиграла школьный конкурс талантов :) В последнем туре спела песню Тины Тёрнер "Simple the best".
Віложу видео с віступления и новіе фото :*
8-ое марта отметила с подругаами, очень хорошо погуляли, фото обязательно будут) При чем провела єтот день с теми. с кем очееень давно не гуляла, я жутко за ними скучала, все было очень классно)







7-го марта гуляла с Элиной и встретила подруг, хорошо посидели в кафешке (очень классное кафе в торговом центре "Манхеттен" - очень уютно, вкусно и недорого)




Видео, к сожалению не грузится :(